Середа, 24 Квітня, 2024

«Ера» телефонізації у Херсоні

«Алло! Херсон на дроті». Вперше цю фразу озвучила телефоністка міської станції у 19 столітті. Телефонний зв’язок став для херсонців чимось незвичайним, дивакуватим. Проте, радості людей не було меж, бо тепер можна було не відходячи від робочого столу миттєво розв’язувати різні питання, призначати зустрічі бізнес-партнерам, вітати родичів, що жили в іншому місті зі святами. Про розвиток телефонії на Херсонщині, читайте далі на kherson-future.com.ua.

Перша телефонна мережа

У 1894 році міська управа вирішила подати клопотання до уряду. В ньому йшла мова про те, що місто повинно мати власну телефонну мережу. Вже в грудні 1895 року міністр внутрішніх справ Горемикін підписав документи, в яких були чітко прописані правила користування міською телефонною мережею, що влаштовується та використовується урядом. У 1895 році в місті облаштували центральну станцію.

Новостворена телефонна мережа підпорядковувалась Одеському поштово-телеграфному управлінню. Станція розміщувалась у будівлі Херсонської поштово-телеграфної контори. Її першим директором став Адольф Редліх. Завідувачем призначили молодшого механіка, телеграфного техніка Федора Єрмакова.

Міська газета «Південь» писала, що станцію оснастили найкращим американським обладнанням фірми «Белл» та шведської «Еріксон», воно було розраховане на понад 500 абонентів. Обслуговування станції велося цілодобово. На зміну заступало 7 людей. Штат складався з 2 телефоністок, яким платили по 35 рублів на місяць, третього телефоніста – оклад якого складав 22 рублі, наглядача, що отримував 69 рублів на місяць, та двох додаткових робітників.

За рік існування телефону в місті, довжина ліній складала 33 версти (35 кілометрів). Коли відбулося активне зростання абонентів телефонного зв’язку, влада почала встановлювати по місту додаткові дроти, опорні стовпи. У газеті «Південь» за 1899 рік повідомлялося, що телефонне відомство керуючись даним дозволом, почало обпилювати дерева, щоб не заважали протягувати дроти.

Телефонні дроти були низької якості, дуже чутливі до атмосферних опадів, внаслідок чого різко зростала їх індукція, що дозволяло чути розмови на сусідніх дротах. Лише у 1913 році їх вирішили змінити на повітряні кабелі, проте естетика вулиць Херсона не змінилася. Варто зазначити, що дроти, які проводили до будинку абонента, точно так само, як і телефонні апарати з іншим обладнанням перебували у власності держави. За користування послугами першої телефонної станції міста, херсонці платили великі гроші. Користувачів ділили на 2 групи залежно від відстані до телефонної станції.

Розвиток телефонії

Телефонний зв’язок досить швидко завоював популярність серед містян. Вже до середини 1899 року кількість абонентів складала дві сотні. У газеті «Південь» за 1898 рік писали, що населення отримало зручності, а міська казна високий прибуток, який становив 10 тисяч рублів за рік. Люди масово кинулися встановлювати у себе в будинках телефони, проте, один механік на все місто фізично не встигав це роботи. Містянам доводилося терпіти тривалий час. Через це, Альберт Жаметт завідувач станції вирішив збільшити штат працівників до 11 осіб.

Згодом міська управа отримала сотні прохань із навколишніх населених пунктів, люди благали створити телефонний зв’язок з Херсоном. Щоб втілити прохання в життя, міській раді потрібно було змінювати устаткування, розширяти під нього додаткову площу. 

Через це рада почала орендувати у Католицького товариства місткий, двоповерховий будинок. Саме тут до 1941 року розміщувалась центральна міська телефонна станція та переговорна міжміська телефонна станція. Остання працювала у 2 напрямках: Херсон-Миколаїв-Одеса та Херсон-Берислав-Каховка. Весною 1944 року гітлерівці підірвали будівлю.

Покращення у технічному оснащенні телефонної мережі нашого міста відбулося лише на початку 1913 року. Тоді дума доручила Блажкову вжити заходів щодо покращення роботи мережі. Головні управління телеграфів, пошти у веденні яких знаходився телефонний зв’язок, виділили на реконструкцію херсонського телефонного зв’язку понад 20 тисяч рублів.

Варто зазначити, що першими, у кого вдома пролунав дзвінок телефону були брати Нобель, місцеві продавці кераміки. Найпершими телефонізували земську та губернську владу, далі військові частини розміщені у Херсоні. Близько 9 телефонів за обслуговування яких платили з міського бюджету, встановили у поліційних та пожежних частинах. Таким чином, у Херсоні зробили перші, важливі кроки телефонізації. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.