Телефонний зв’язок щільно увійшов у сучасне життя не лише херсонців. Ми не розлучаємося з мобільними телефонами ні на день. Соціальні мережі, месенджери, дзвінки – все це нам дають наші маленькі помічники. Але були часи коли телефонний зв’язок не був таким доступним. На початку нульових у великих містах існували так звані переговорні пункти на поштових відділеннях. Згадуючи це ми думаємо: яка ж це давнина. Але уявіть ще давніші часи. Коли телефон був один на все місто. Коли були комутатори та телеграф. Це все було дуже давно, але саме таким був початок історії дружби херсонців із телефонним зв’язком. Більше на нашому сайті kherson-future.com.ua.
Привіт з Америки
Усі знають, що перший прототип телефону винайшов Олександр Белл. Перший телефон сильно відрізнявся навіть від старих моделей з диском і проводом. Новий винахід швидко поширився по всій планеті. І він не оминув Херсон.
В 1894 році почався довгий шлях підключення херсонців до телефонного світу. Тодішньому уряду знадобився цілий рік, щоб схвалити прохання Міського управління.
1896 року вдалося облаштувати центральну телефонну станцію. Місто почало обростати павутинням дротів.
Нововведення сподобалося херсонцям. За рік існування Херсонської телефонної мережі у місті проклали понад 30 кілометрів дротів. У нове 20 століття Херсон увійшов із понад 160 абонентами. Першими щасливими володарями винаходи Белла стала тодішня еліта. Абонплата на рік становила 75 рублів, що було дуже дорого. І дозволити таку розкіш міг собі далеко не кожен. І це при тому, що перші чотири роки дзвонити херсонці могли лише по місту.
Херсонська мережа знаходилася у прямому підпорядкуванні Одеської мережі, але проблема тих років полягала в тому, що до 1900 року телефонного зв’язку між містами не було. Коли всі міста з’єднали в єдину телефонну мережу, тоді херсонці отримали змогу зателефонувати до іншого міста.
Центральна телефонна станція знаходилася у будівлі Херсонської поштово-телеграфної контори на вулиці Вітовській (Горького).
Для бідних городян, які не могли дозволити собі поставити телефон в будинку працював міський телефон. Перший варіант переговорного пункту, що збереглися у різних містах аж до середини нульових. Тільки більше у видозміненому вигляді.
Крім розташування телефонів у приватних будинках апарати були у поліційній дільниці, пожежній частині, міських управах та об’єктах критичної інфраструктури. На них абонплата була встановлена в рази менше і її оплачувало місто. Таким чином, якщо у херсонців щось траплялося, то у будь-який час дня й ночі вони могли викликати поліцію, лікаря чи пожежників.
Проблеми нового телеграфу
Нова ера телефонного розвитку в Херсоні розпочалася ще в 1895 році та Олександра Попова. Винахід Попова – приймач електромагнітних коливань – став для міста винаходом, що ознаменував початок нового етапу розвитку.
Після успіху випробування винаходу Попова на морському флоті Поштове — телеграфне відомство Російської імперії вирішило, що його можна використовувати з користю не лише в армії. І саме на Херсонщину випала почесна доля першими випробувати бездротовий телефонний зв’язок. Про те, що в місті діятиме новий телеграф, херсонці дізналися з нотатки в газеті «Югъ».
Через масштабність проєкту виконати все вчасно не вдалося. Потрібне обладнання везли з кількох міст, що й вплинуло на швидкість виконання поставленого завдання.
Першу бездротову лінію збиралися налагодити між Херсоном та Голою Пристанню. В 1902 році все необхідне обладнання було доставлено до міста, але на цьому проблеми херсонського телеграфу не закінчилися. Цілий рік тривали випробування нової бездротової мережі. І кожне випробування завершалося невдачею. Через рік у Голій Пристані змогли отримати більш-менш чітку телеграму. Але відповідь надіслати не виходило.
Херсонські умільці гадки не мали в чому річ. Усі випробування провалювалися. Очевидно що щось у Голій Пристані заважало здійснювати передачу даних. Для визначення причин навіть викликали Попова, та той не приїхав. Натомість Одеський поштово-телефонний округ надіслав свого фахівця, який не винаходив телеграф, але розв’язати проблему зміг.
На будівлі телеграфу в Голій Пристані був металевий дах, який заважав передачі бездротових даних. Після цього нові випробування увінчалися успіхом. І херсонці стали користуватися всіма принадами бездротового зв’язку.
