Четвер, 28 Березня, 2024

Пасивна влада, або про те, як Херсон залишився без електричного трамвая

Як відомо, міське господарство не обходиться без транспорту. У різних містах та країнах люди використовували тварин. Однак на початку 20-го століття, коли в суспільство все більше проникали нові винаходи, використання, скажімо, коней стало дорогим і проблематичним.

Саме так можна охарактеризувати становище транспортних справ Херсона того часу, коли доставлення людей та вантажів займалися візники. Більше на kherson-future.com.ua.

Великий центр зі слабким транспортним оснащенням

На початку двадцятого століття Херсон, як відомо, був центром великої територіальної освіти. У місті проживало близько 70 тисяч населення, але це не склало межу – воно стрімко зростало.

Основна частина херсонців проживала тоді передмістя Сухарне, Військовий форштадт, Забалка, а єдиним способом дістатися самого міста були коні, які тягли різний транспорт. Прості підрахунки підкажуть, скільки треба коней, щоб перевезти за день хоча б тисячу людей, але не говорячи вже про десятки тисяч. Очевидно, що до 227 візників, які обслуговували місто в 1910 році, таке завдання ставало їм все менш посильним.

У ті роки міські візники всі були приватниками й ділилися за характером перевезень: вантажні та пасажирські (легкові). У їхньому користуванні був парокінний та однокінний транспорт, а також брички та фаетони. Щороку кінні візники офіційно сплачували податки до скарбниці міста. Натомість їм гарантувалося право працювати на вулицях міста. Поїздка на візників була справою далеко не дешевою. За подорож містом доводилося викласти від 20 до 60 копійок за бричку та від 20 до 80 копійок – за фаетон.

1906-й – рік нездійсненої мрії

Настав 1906 рік, у якому спочатку у міських газетах дедалі частіше звучала інформація про плани проведення трамвайної лінії. А наприкінці року навіть з’явилася спеціальна брошура, присвячена влаштуванню у Херсоні кінного трамваю. Спочатку планувалося з’єднати центр міста з передмістям, проте, згідно з проведеними розрахунками, було визнано, що трамвай на кінній тязі не матиме економічної вигоди. Досвід інших міст підказував, що треба впроваджувати одразу трамвай на електротязі.

Фахівці провели економічний аналіз роботи трамвая у різних містах. Найцікавішим для них виявився транспортний досвід Єлисаветграда, Миколаєва та Одеси, що на території Херсонської губернії. Наприклад, в Одесі урочистий пуск трамвая на електричній тязі відбувся 24 вересня 1910 року. Незабаром цей вид транспорту показав себе економічно вигідним.

Що ж до Херсона, у ньому було складено кошторис та схему двох ліній трамвая. Треба сказати, що задум виявився досить раціональним. За допомогою першої лінії мали намір пов’язати пристань РОПіТ із районом Забалка. Сам же маршрут мав пройти вздовж набережної до Олешківської пристані, звідти – до центру міста, через Панкратівський міст.

Друга лінія, Базарна вулиця – вулиця Католицька (біля Пошти), мала пройти через фортецю, по греблі повз Олександрівський парк, на Поштову, вниз до Суворовської.

Повна довжина запланованих шляхів склала близько 8 кілометрів, а обслуговувати обидва маршрути мали 7 вагонів, виготовлених бельгійською фірмою «Сіменс та Гальське».

Паралельно з плануванням та розрахунками було запущено рекламну кампанію зі збору необхідних коштів для створення акціонерного товариства. Проте проєкт завершився провалом. Розрахункова сума капіталовкладень у 300 тисяч рублів злякала мешканців, а заможних інвесторів знайти не вдалося.

На цьому, мабуть, варто було б закінчити розповів про херсонський електричний трамвай, який, на жаль, не отримав життя. Але спробувати питання, чому цей вид транспорту не отримав народження у Херсоні – центрі губернії тієї пори. Швидше за все, відсутність трамвая – помилка керівників міста, які не спробували “продавити” проєкт на вищому рівні. Адже могли. Приклад появи залізниці, яка свого часу зв’язала Херсон з іншими містами, тому підтвердження.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.