Понеділок, 24 Січня, 2022

Свято-Григорівський Бізюків монастир у Херсонській області

Одним із найвідоміших духовних місць південного регіону являється Свято-Григорівський Бізюків монастир, який раніше за своєю значущістю займав друге місце в Україні після Києво-Печерської лаври. Деталі – на сайті kherson-future.

Він розташований у селі Червоний Маяк, що у Бериславському районі. Монастир зможе стати гарним місцем для дозвілля для тих, хто цікавиться духовною історією України та має бажання прогулятися по такій території.

Історія монастиря

Перша згадка про цей монастир сягає XVIII ст. На землях, які тоді звалися Новоросійськими, було утворене Софроніївське подвір’я. Воно відносилося до Софронієвсько-Мовчанської печерської пустині.

Князь Григорій Потьомкін виділив ці землі під чернечу обитель за допомогу ігумена Феодосія. Він допоміг під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. (армія мала потребу в продовольстві, тому ігумен передавав продукти у розташування російських військ).

На отриманій землі, Феодосій зразу ж побудував каплицю та декілька келій. Зовсім скоро там з’являється перша дерев’яна церква в ім’я священномученика Григорія, просвітителя Вірменії. Пізніше її перенесли в інше місце, оскільки її місцеположення було незручним. У кінці 1950-х рр. вона була зруйнована.

До початку ХІХ ст. пустиня стала зватися Новогригорівською. Водночас на Смоленщині занепав Хрестовоздвиженський Бізюків монастир, який користувався популярністю та являвся духовним прихистком для сотень християн.

У 1803 р. у Новогригорівській пустині з’являється Григорівський Бізюків чоловічий монастир. Туди перейшла братія зі Смоленщини. З цього моменту почався стрімкий розвиток монастиря. У першій половині ХІХ ст. його територія займала величезну площу, на якій розташовувалося понад 60 будівель. Це і собор, і церкви, і братський корпус, і дитячий притулок, і постоялий двір.

У монастирі навіть діяв фельдшерський пункт, до якого збігалися селяни з усіх ближніх сіл. Окрім того, до володінь монастиря відносилися млини, кузня, електростанція, усілякі майстерні та подібні споруди.

Наприкінці ХІХ ст. на території монастиря був собор Вознесіння Господнього та п’ять церков (Покровська, Пантелеймонівська, Григорівська, Спаська, Трьох Святителів).    

У ХХ ст. ж почалася чорна смуга у житті монастиря. Зокрема, у 1918 році його було закрито, деякі приміщення зруйновані.

Під час Другої світової війни різноманітні монастирські дорогоцінності були вивезені німецькими загарбниками. Церкви піддавалися знущанням, руйнувалися. У 1970-х рр. було підірвано собор.

Відновлення території почалися у 1990-х рр. Основні джерела для робіт – це пожертвування.

Сучасний стан монастиря

Можна лишень уявити який дивовижний вигляд раніше мала ця територія, у свій найкращий період існування. Сьогодні ж все виглядає не так яскраво та позитивно, але й нині там є на що подивитися.

Монастир став місцем паломництва для багатьох християн з усіх куточків України. У приміщенні братського корпусу є готель, де можуть зупинитися всі охочі. З його вікон досі відкриваються чарівні краєвиди на околиці та Дніпро.

Збережено Покровський храм, ворота та деякі частини будівель. Потроху там відбуваються реставраційні роботи, територія оживає та стає все більш доглянутою. 

Latest Posts