Наприкінці 1950-х років жителі Херсона стали свідками цікавих подій: над проїжджою частиною вулиць робітники простягали електропроводи. На відміну від звичайних, вони були паралельні прямі, що простяглися на досить великі відстані. Це було щось інше, ніж просто реконструкція чи збільшення електричної мережі міста. Більше на kherson-future.com.ua.
Для чого були потрібні дроти вздовж проїжджої частини
Розгадка настала на початку червня 1960-го, коли на вулиці міста вийшли перші машини тролейбусного маршруту № 1.
Цікаво відзначити, що монтаж першої лінії херсонського тролейбуса був довірений бригаді монтажників із великим стажем. Ці фахівці вже мали добрий досвід зведення та введення в дію 52 кілометри складного кримського маршруту від Сімферополя до Алушти, а за рік взялися за Херсон.
Встановлення опор для машин на електричній тязі супроводжувалося реконструкцією системи освітлення вулиць. Так, 23 квітня 1960 року вперше у місті був висвітлений люмінесцентними лампами один із відрізків вулиці Перекопської. А через два дні сюди дісталися 6 новеньких тролейбусів. І ось десятого червня у свій перший рейс Херсоном відправився тролейбус маршруту № 1. В історію міста назавжди вписано ім’я першого водія. Ним був херсонець В.А. Ляшенко. Пасажирів того пам’ятного дня також обслуговувала кондуктор М.Т. Ягоджинська.
Маршрут починався від залізничного вокзалу, що є цілком логічним, оскільки саме в таких місцях спостерігається, як правило, найбільша кількість людей. До речі, маршрут №1 Одеси, хоча прокладений раніше, також розпочинався від вокзалу.
Отже, почавши рух біля вокзалу, машини проїжджали проспектом Ушакова, вул. Перекопській та фінішували біля району вулиці Хороводної. Вже за день дебюту тролейбусами Херсона було перевезено майже дванадцять тисяч пасажирів!
До середини грудня того ж року було випробувано другу чергу дебютного маршруту, прокладеного від вулиці Хороводної до бавовняного комбінату. Офіційно перша тролейбусна гілка запрацювала в повному обсязі з 8 лютого 1961 року.
Популярний маршрут
Тролейбуси з цифрою “1” на борту мали великий попит не тільки у звичайних жителів Херсона, а й у туристів. Про це можна прочитати в одному із номерів газети “Наддніпрянська правда” за 1974 рік. Там сказано, що любителів подорожей, які прямують на Кавказ, запрошують на реєстрацію до приміщення турбази “Лілея”. А дістатися туди можна було якраз тролейбусом №1, хоча на той час туди ходили машини, які обслуговували маршрути №3 та 5. Виходити слід було на зупинці “Міськмолокозавод”.
У тому ж році, як писало згадане видання, у Херсоні було здійснено перехід самостійного обслуговування пасажирів, тобто вже без кондуктора. Квитки на проїзд можна було придбати у знаменитих “Союздрук”, касах магазинів та, звичайно ж, у диспетчерських пунктах кінцевих зупинок. Безперечно, можна було придбати квиток на проїзд у водія. Але зробити це було можливо лише на зупинках, придбавши 5 чи 10 штук. Пасажир мав дати водієві суму без здавання. При вході до тролейбуса пасажир повинен був погасити квиток вартістю 4 копійки на спеціальному апараті (закомпостувати) і зберігати цей проїзний документ до кінця поїздки.
Поступово кількість маршрутів, здатних доставляти людей по всьому місту, сягнула п’ятнадцяти. Весь транспорт, робітники, водії та кондуктори були об’єднані під дахом підприємства “Херсонелектротранс” (ХЕТ). Цікаво звернути увагу на те, що, згідно з підрахунками знавців міста, з початку діяльності ХЕТ по середину 2020 року його прохідну перетнули понад 15 тисяч херсонців.
Місто дуже непросто уявити без тролейбусів. Вони стали не лише зручним транспортом, а й максимально екологічним. Містяни відзначають, що він – найдешевший і самий пунктуальний. Довгий час оплата за проїзд залишалася на рівні 2,5 гривні. Це була найдемократичніша ціна на всій Україні. На жаль, економічні процеси змусили керівництво ХЕТ підняти ціну до 6 гривень за одну подорож. Не обійшлося і без скорочень удвічі кількості маршрутів.
