У 1901 році в Херсон вперше прибула ескадра військових кораблів. Вони без проблем, затримок пройшли глибоким дніпровським фарватером. Саме з того часу почав існувати в нашому місті морський порт.
Здавалося, що порт — це невелике містечко, де робітники та моряки живуть “своїм” життям. Більше на kherson-future.com.ua.
Відкриття порту
Багаторічна епопея створення судноплавного каналу фарватером річки була закінчена влітку в 1901 році. Вже у липні того ж року на набережній у Херсоні зібрався натовп, повідомляється на сайті http://mycity.kherson.ua/. Жителі міста захоплено слідкували за ескадрою військових кораблів, яка вперше прибула до нашого міста. Слідом за військовими суднами, які випробовували великий шлях, до Херсона завітали іноземні пароплави. Завдяки цьому покращилася експортна торгівля лісом, зерном.
У місцевій газеті «ЮГ» за 1901 рік писали, що В. Боссаліні надіслав телеграму до Лондона. В ній він повідомив про відкриття херсонського порту. Згодом до міста почали прибувати багато іноземних суден. Містяни отримали гарну можливість заробити працюючи портовими вантажниками. Щоправда, за таку каторжну роботу платили не багато грошей, але звести кінці з кінцями люди могли.
Робота для всіх
Вантажники зерна отримували в середньому по 1.80 карбованців. За термінову роботу доплачували. Трохи вищим був тариф на оплату нічних змін, з 18:00 вечора до 6:00 ранку. Коли пароплавів у порту було небагато, між портовими робітниками розпочиналася боротьба. Але коли біля пристаней стояло з півтора десятка іноземних суден, роботи вистачало всім.
Досить цікаво й те, що після аграрних зворушень, які відбувалися у 1905 році, потік експорту зерна скоротився. Конкуренцію вантажникам-чоловікам у херсонському порту складали жіночі артілі. Вантажникам-жінкам платили на кілька копійок менше.
Вантажники на порту старалися заробляти гроші чесною працею, проте були й такі, хто промишляв розкраданням вантажів. Коли відбувалося навантаження суден зерном, робітники набивали пшеницю собі в кишені, чоботи, куди тільки можна було.
Збували награбоване в лавках, які знаходилися неподалік порту. Власники закладів з задоволенням обмінювали зерно на їжу або горілку.
На пристані, де вантажили іноземні пароплави завжди було людно. Крім вантажників, тут працювали торгаші їстівними продуктами. Ці торгаші ходили по пристані та пропонували морякам, вантажникам свою їжу. Санітарна комісія не одноразово порушувала питання щодо перенесення такої торгівлі у спеціальні місця та облаштування поряд з пристанню спеціальних лавок, проте питання певний час залишалося не розв’язаним.
Відпочинок на пристані та слід в історії
Навколо пристані завжди «крутились» підозрілі особистості – від звідників, які пропонували іноземним морякам відпочинок в борделі, випивку, до тих, хто не пропускав можливості поцупити що попадалося на очі. Місцева газета «ЮГ» за 1901 рік писала, що на херсонському порту був вкрадений судновий якір та понад 60 аршинів мотузки.
Теплими, літніми ночами, коли портові робітники залишалися ночувати біля пристані. Спали на штабелях дощечок і колод або на голій землі.
Варто зазначити, що велика компанія робітників порту залишила незабутній слід в історії Херсона у 1905 році. Газета «ЮГ» писала на своїх сторінках, що на початку жовтня 1905 року відбувся Високий маніфест, який дає непорушні основи громадянської свободи на засадах недоторканності особистості. Люди тріумфували, на вулицях вони вітали одне одного.
Далі розпочалося гуляння на центральній вулиці нашого міста. Незабаром отримали звістку, що на пристані відбулася бійка між страйкарями та портовими робітниками. Після цього люди почали тікати. Через годину розповзлася чутка, що натовп хуліганів, який очолювали вантажники-мордвини, розбили лавки й квартири євреїв. Так розпочався в Херсоні тиждень єврейських погромів.
