Сфера IT одна з найнепередбачуваніших сфер діяльності. Передбачити, який стартап буде прибутковим, вкрай важко. Тому малий відсоток IT стартапів стають успішними. Тому що немає алгоритму, на основі якого можна було б створити прибуткову схему. Це гра в хованки із зав’язаними руками. Але серед підприємців Херсона є один успішний представник сфери IT – Роман Прокоф’єв та його пошуковик роботи. Більше на нашому сайті kherson-future.com.ua.
Бідне дитинство
Прокоф’єв народився у Херсоні у 1985 році. Ріс Роман у фінансово обмежених умовах. Його батько був інженером-електриком, а мати медсестрою. Почесні професії, які не приносили достатньо грошей. Зростала майбутня зірка світу IT в інтелігентних умовах, але бідних. Це навчило Прокоф’єва працювати не покладаючи рук. Батьки у міру своїх можливостей підтримували всі починання сина.
Досить рано він зрозумів, що вигідніше працювати головою, а не по 12 годин фізично. Батьки ніколи не наставляли його і не ухвалювали рішення за нього. Коли перед ним постав вибір майбутньої професії на вулиці були тяжкі 90-ті, які ось-ось мали змінитися не менш непростими нульовими. Ніхто не розумів, що відбувається навколо, і те, що всім з цим робити.
Єдине, що було зрозуміло самому Прокоф’єву і всім навкруги — точні науки це його шлях. У Херсоні він закінчив фізико-математичний ліцей. Жодна шкільна олімпіада не проходила без його участі. Ще у шкільний час він познайомився зі своїм другом та майбутнім діловим партнером Євгеном Собакаревим. Разом вони поділяли пристрасть до точних наук, а згодом і до комп’ютерного програмування.
Здобувати профільну освіту Прокоф’єв вирішив у Києві. На той час в Україні лише розпочинала своє зародження IT сфера. Багато хто ставився вкрай скептично до нового виду діяльності, але Прокоф’єв повірив у його перспективність. У Політеху він почав вивчати інформатику.
Життя за 80 доларів
Кар’єру в ІТ Прокоф’єв почав ще у студентський час. Його перша робота приносила йому лише 80 доларів на місяць. Навіть у ті часи це була невелика сума для такої роботи, але для студента все одно ця сума була дуже великою. Хоча й цього в нього могло не бути. 17-річного хлопця не кожен ладен був взяти на роботу. Він не мав досвіду, треба було виділяти час на навчання. Не робітник, а страшний кошмар для будь-якого роботодавця.
Зі свого першого доходу Прокоф’єв щомісяця відкладав половину на свій майбутній бізнес. Дуже рано він зрозумів, що не хоче все життя працювати на дядька. Але й чітко розумів, що йому потрібне для відкриття своєї справи. Займатися комп’ютерним програмуванням можна в будь-якому місці, але це все одно не безплатно. Потрібен стартовий капітал.
Перший свій бізнес він відкрив у 2004 році. Це була фірма, яка надавала програмне забезпечення для керування персоналом у фармацевтичному бізнесі. Пізніше його звинуватили у крадіжці цієї ідеї у свого першого роботодавця. Але на відміну від нього, Прокоф’єв не мав тих самих потужностей. І софти до свого першого продукту він писав на орендованій квартирі власноруч. Його продукт був кращим за конкурентів, і завдяки цьому йому вдалося переманити більшу частину їхніх клієнтів. За що його й не взлюбили конкуренти. Він робив те саме, що й інші, тільки краще.
Прокоф’єв створював свій перший бізнес із «нуля». Йому не бракувало знань чи професійних вмінь. Але його молодий вік став справжньою перепоною. Йому доводилося старанно його приховувати за діловим костюмом та краваткою.
Перший мільйон та IT гігант
На четвертий рік свого життя бізнес набув мільйонного обороту. Досить швидкий розвиток у такому конкурентному середовищі. Але Прокоф’єв незабаром втомився від такої роботи. Маленький сегмент ринку мав на увазі постійні головоломки над новими продуктами. Треба було оминати конкурентів і задовольняти споживачів. Прокоф’єв вирішив продати свій бізнес компанії Marion. Ходили чутки, що його колишні роботодавці мали якісь наміри на його бізнес. Свого часу вони сприйняли Прокоф’єва як інтелектуального злодія. Таке ставлення вплинуло на рішення про продаж компанії третій особі.
2006 рік став знаковим для Прокоф’єва та його студентського друга Євгена Собакарєва. Вони створили сайт для пошуку роботи по всьому світу — Jooble.
Скептики та заздрісники стверджують, що Прокоф’єв був лише спонсором бізнесу, а вся ідея та розробка належала лише Сбакареву. Хоча сам Прокоф’єв у різних інтерв’ю неодноразово говорив, що ідея була саме його.
Суть ідеї полягала у створенні бази вакансій та оголошень з різних сайтів. Вони хотіли зібрати всю інформацію в одному місці для зручного пошуку вакансії.
На українському ринку новий проєкт сприйняли дуже добре. Він стрімко набирав обертів і став популярним. Але економічна криза все загальмувала. І тоді Jooble вийшов на міжнародний ринок. Це врятувало їх від банкрутства.
За межами України проєкт зустріли з розкритими обіймами. Він став приносити солідний дохід. І коли криза в Україні минула, Jooble втратив інтерес до українського ринку праці. Його успіх був настільки великий, що Jooble працює у 64-х країнах світу. Все це приносить його творцям близько десяти мільйонів доларів на рік. Його вважають третім за популярністю у світі сайтом із пошуку роботи за кордоном.
Незважаючи на успіх проєкту за кордоном, головний офіс Jooble знаходиться в Києві. Але є офіси й в інших містах України, і навіть в інших країнах. У його штаті працює переважно українці. Попри надання робочих місць та сплату податків до української скарбниці, Прокоф’єва не всі люблять.
Інтриги, скандали, розслідування
Прокоф’єва багато разів звинувачували у плагіаті та крадіжці чужих ідей. Особливі недоброзичливці навіть у назві Jooble побачили плагіат на Google. Хоча це Прокоф’єв і не заперечує, лише вважає це не плагіатом, а натхненням. Саме Googlе наштовхнув його на ідею створити пошукову систему для роботи.
Крім цього, на самому початку його звинувачували в крадіжці програмних кодів. Нібито його перший бізнес із софту для фармацевтів було створено на піратському контенті. Ці звинувачення Прокоф’єв заперечує, оскільки вважає їх безглуздими, а себе здатним написати власні коди. Якщо зважити на освіту Прокоф’єва, то подібні звинувачення справді можна вважати безглуздими. У нього вистачало знань та навичок для створення власного продукту. У 21 столітті зовсім рідко можна зустріти щось справді оригінальне та нове.
Ще одне в чому звинувачують Прокоф’єва – це низька оплата праці. За аналізом ринку праці в Європі, фахівці за аналогічну роботу, як у Jooble, отримують зарплату в рази більше. Незважаючи на те, що Прокоф’єв свій вибір розміщення офісу в Україні пояснює патріотизмом, йому мало хто вірить. Більшість вважає, що такий вибір він зробив на користь економії.
Офіційно Прокоф’єв не розголошує своїх статків, але за даними експертів, його статки сягають 200 мільйонів доларів.
Не бізнесом єдиним
Прокоф’єв має дружину та дочку. Поряд із успішним бізнесом він активно захоплюється подорожами. І не приховує цього. З початку повномасштабної російської агресії Прокоф’єв не приховував свого хвилювання за рідне місто та завжди виступав на боці України. Навіть коли стало відомо, що деякі викладачі його колишнього ліцею стали колаборантами, він не захищав їх. Навпаки висловив сподівання, що всі вони отримають по заслугах.
Така позиція у найскладніший час для країни стала яскравим показником справжнього ставлення бізнесмена до батьківщини. Прокоф’єв вважає, що в безпеці Україна буде лише тоді, коли росія остаточно зникне.
Також Прокоф’єв активно підтримує проєкт “Дія. City”. Він впевнений, що саме цей проєкт допоможе зрушити з мертвої точки розвиток ІТ. Станом на 2021 рік усі IT компанії працювали як ФОП. Це дозволило їм існувати практично за межею законного. Тому що вони реєстрували 3-4 офіційних співробітника, а решта йдуть, як незалежні підрядники. Саме така ситуація, на думку Прокоф’єва, призвела до того, що великі іноземні ІТ компанії не хочуть співпрацювати з українськими та Україною загалом. Тому що не бачать прозорості у їхній роботі. “Дія. City” має створити особливий статус для IT компаній. Хоча і тут Прокоф’єв зіткнувся із критикою.
